Як в Ужгороді розкопують прадавню церкву

777444У 2018 році на території Ужгородського замку почали розкопки церкви. Замковий храм уважають(поки не довели протилежного) найдавнішою сакральною будівлею Ужгорода з каменю. Нині від неї зосталися тільки руїни. У 2019 розкопки продовжили. 10 червня викладачі і студенти факультету історії та міжнародних відносин  Ужгородського національного університету знову взялися за археологічні роботи, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Що вже вдалося знайти серед руїн храму? Скільки скарбів відкопали археологи під час торішніх досліджень? Чого варто чекати від нових пошуків? Що історикам відомо на цей час про замкову церкву? Наскільки взагалі досліджений Ужгород з погляду археології? Про це та інше розпитуємо в кандидата історичних наук, археолога Володимира Мойжеса, який є керівником загону, що проводить розкопки ужгородської твердині.

Цим текстом завершуємо цикл матеріалів про три найстаріші сакральні пам’ятки обласного центру Закарпаття. У травневому номері «Неділі» (№21 за 24-30 травня 2019) ми розповідали про руїни римсько-католицького костелу Яна Непомуцького на Радванці та її майбутнє. У червневому номері (№24 14-20 червня) – про найкраще збережену Горянську ротонду та її оновлення. І ось третій матеріал – про найбільш таємничу та найменш вивчену з трьох пам’ятку – руїни Замкової церкви.

– Пане Володимире, торік Ви з колегами та студентами почали копати Ужгородський замок? Я не пригадую ґрунтовних розкопок на території замку за останні 15 років? Коли востаннє тут проводили археологічні роботи?

– Десь років 10 тому у внутрішньому дворику палацу археолог Йосип Кобаль закладав невеликий розкоп, проводив дослідження. І до того час від часу проводили епізодичні і невеликі роботи. Однак Ужгородський замок все ще є мало вивченим в археологічному плані.

– Чому врешті взялися за розкопки в замку минулого року?

– В Ужгородському університеті є загін, який вивчає середньовічні і ранньомодерні пам’ятки. Одна його частина досліджує замки Закарпаття, інша – церкви. Якщо замки привертають більшу увагу туристів, це на слуху, це в пресі, то середньовічні храми стоять дещо осторонь. Вони мають не меншу історичну й архітектурну цінність, а матеріали їх досліджень доповнюють відомості про середньовічну добу регіону.

Саме минулого року дійшла черга до досліджень у замку. До того ми досліджували церкви в Горянах, Паладь-Комарівцях, Батфі, тобто рухаємося за пріоритетністю та умовами робіт. Адже подібні розкопки – це практика для наших студентів.

– Що нині відомо про замковий храм дослідникам? Відомо, коли він був збудований, як виглядав, як називався?

– Частина істориків і краєзнавців, які згадують цю церкву, пишуть так, що начебто про неї все відомо. Що буцімто вона збудована після наказу угорського короля 1248 року. Зауважу, що доступні джерела не підтверджують існування Замкової церкви в Ужгороді в середині XIII ст. або навіть раніше. Тому ця наявна в літературі дата сумнівна. Однак достеменно з відомо, що в Ужгороді вже на останню третину XIII ст. існувала парафіяльна церква. Але чи йдеться саме про церкву в межах замку. Деякі науковці припускають, що мова була про храм у центральній частині поселення.

– Тобто констатувати, чи це була виключно церква для вельмож замку чи парафіяльна, куди приходили вірники з околиць, сьогодні достеменно не можна?

– Є навіть версія, що це міг бути монастир. Насправді поки не все відомо і не все так однозначно. У краєзнавчій літературі написано все гарно, але копніть трохи – і ви зрозумієте, що не все так просто.

– Що відомо про церкву на території замку?

– Відомо, що в 1728 році у замку була велика пожежа, тоді замкова церква й зазнала великих руйнувань. Після цього її не відновили. Упродовж 1735-1740 рр. тодішній володар замку відремонтував його, а церкву – ні. Були плани її реконструкції на 70-ті роки ХVІІІ ст. Але через завеликий кошторис відмовилися від цього. У 1776 територію замку віддали греко-католицькій єпархії, якій перейшов і собор єзуїтів (Хрестовоздвиженський собор по вулиці Капітульній – прим.ред.), тому храм на території замку вже не відбудовували. Натомість камінь із залишків замкової церкви використали на будівництво костелу на сучасній вулиці Волошина. До 1978, поки не виявили фундамент, на місці зруйнованої церкви росли дерева. Нічого не свідчило про те, що там були руїни.

– Яким чином у 1978 році виявили руїни?

– У 70-80-х роках минулого століття на території замку проводили великі реставраційні роботи.Тоді досліджували й окремі об’єкти, що колись існували на його подвір’ї. Так, у 1978 р. відкрили п’ятигранну апсиду з контрфорсами. У принципі, це не було проблемою, бо є плани замку ХVІІ-ХVІІІ ст., де можна все побачити. Там досі є фундаменти споруд, які ми не бачимо. Частиназ них знесені у ХVІІІ ст.

– Тобто ще копати й копати?

– На території Ужгородського замку копати й копати. Там ще багато невідомого й цікавого. Це стосується як історії самого замку, так і горизонтів до його возведення.

– Що відомо про розміри церкви? Наскільки вона була велика й розкішна?

– Усі плани, які ми маємо, подають нам різні дані. То церква була з круглою апсидою, то з гранями, то з контрфорсом, то без, з добудованим нефом – тобто різні плани і, скоріше, вони умовні. Переліки замкового майна, які залишилися ще з XVII ст., детального опису церкви не містять. У них згадується лише те, що вона споруджена з каменю, була простора, зі склепінчастим дахом та дзвонами на вежі. Є описи початку ХVІІІ ст., де є більш детальна інформація. Зокрема зазначено, що над сакристією розташовувалося опалювальне приміщення з невеликим тамбуром, призначене для проживання капеланів. До цього приміщення із зовнішнього боку вели сходи. Усередині церкви була окрема каплиця для Гробу Господнього, а вхід до крипти (склепу), який служив місцем поховання членів сім’ї Гомонайських Другетів, прикривався червоною мармуровою плитою з гербом роду. Саме горище церкви використовували як зерносховище. Із західного боку храму була вежа, де містилися один великий та один малий дзвони. Біля церкви стояв сухий млин.

Щодо розмірів, то площа самої апсиди становила 89 кв.м, а центрального нефу – близько 135 кв.м. Є ще боковий неф, прибудований неф, сакристія. Тобто церква була велика і якісно зроблена, а кам’яні деталі від склепіння, вікон та дверних проходів  вказують, що вона була розкішна.

– Чи можна сьогодні точно можна стверджувати, що руїни – це найдавніша кам’яна сакральна будівля Ужгорода?

– Я почав «копати» середньовічні документи, а також проаналізував археологічні матеріали і наразі схиляюся до думки, що вона не була побудована в середині ХІІІ ст. Зрештою, це питання може вирішитися в цьому польовому сезоні.

– Схиляєтесь до думки про пізнішу побудову. Коли саме?

– У нас на сьогодні археологічний матеріал є тільки з кінця XIVст.Будемо ретельно шукати та фіксувати знахідки і, можливо, виявимо більш ранні дані, які відносяться до періоду функціонування церкви. Головне залишатися об’єктивними.

Церкву грабували, скарби зосталися

– Одна зі знахідок минулого року – церковний медальйон, який доволі добре зберігся. Це найцінніша річ, яку вдалося знайти?

– Ні. Якщо з погляду коштовності, точно ні. Коли на території замку були казарми, військові австрійського гарнізону пограбували крипти. Там було жахливе видовище під час розкопок. У межах площі крипт було будівельне сміття перемішане з людськими кістками від понищених поховань. Цікаво, що в 1762 році егерський єпископ дав добро на відкриття родових поховань із метою пошуку цінностей, щоб ці кошти використати на побудову нової парафіяльної церкви. Як пишуть деякі дослідники, коли відкрили, то знайшли тільки один золотий перстень Балінта Другета (один із представників дворянського роду Другетів, був королівським суддею, за деякими свідченнями похований у склепі замкової церкви 1610 після отруєння у віці 32 років – прим. ред.). Але я вам скажу, що там мали бути цінності. Ми минулого року знайшли деякі в зруйнованих криптах, що знаходяться в межах апсиди. Вони будуть частиною експозиції нових надходжень, які формують у Закарпатському краєзнавчому музеї. Я точно можу сказати, що там були багаті поховання. Тому що ми знайшли різні деталі одягу, ґудзики, пряжки, коштовні нашивки на головний убір, брошки з жовтого металу з перлинами. Усе це ми зібрали в зруйнованих криптах. Також ми виявили монети, цілі посудини та кам’яні різьблені деталі від склепіння й вікон церкви. Усі речі, які ми знайшли, датуються в межах кінця ХІV-ХVІІІ століть.

– Тобто знахідки в замку важливі! Та ще й цінні з погляду металів!?

65646 Якщо ми знаходимо золото, то ми не можемо говорити, що це золото, ми говоримо, що це жовтий метал. Є такі норми. Предмети спочатку мають пройти експертизу, наприклад, в Інспекції пробірного нагляду.

– Добре, поставлю питання по-іншому. Ви знаходили жовтий метал?

– Так, минулого року.

– Ці речі вже передані на експертизу?

– Ці предмети ми передали в Закарпатський краєзнавчий музей. А вже працівники музею, коли формується певна кількість предметів, відправляють їх до Львова, де й проводять експертизу.

– Що теоретично можете віднайти цього року?

– Мені важлива не кількість знахідок, а якість. Усе, що ми знайдемо, буде справжніми джерелами, які говоритимуть нам про церкву, відкриють інформацію щодо архітектури. Насамперед цікаво, коли була збудована ця церква. Очевидно, ми знайдемо ще поховання, а також «стандартний» набір артефактів – кераміка, монети, деталі одягу. Їх розташування та хронологічне визначення дадуть можливість отримати необхідні дані.

Археологія починається нижче рівня підлоги

– Поясніть для людей непосвячених у професію, як відбуваються розкопки? Тобто ви ж копаєте землю, не знаючи достеменно, що знайдете, відповідно, археологія – це лотерея: пощастить – не пощастить, знайдете скарб – не знайдете!?

– Якщо пам’ятка не відома в археологічному плані, то так, це лотерея, бо тоді чітко не знаєш навіть, яка буде глибина розкопу і не завжди можеш бути впевненим, що будуть об’єкти або артефакти. Необхідно зібрати вже відому інформацію, провести розвідку на пам’ятці і зрештою визначити перспективні ділянки для дослідження. Що стосується досліджень руїн Замкової церкви, то тут археологія починається нижче рівня підлоги. Усе, що вище – будівельні завали з ХVІІІ ст., тобто це вже шар, який утворився після того, як храм припинив функціонувати.

– Торік, окрім замку, ви разом зі студентами проводили розкопки руїн церкви на Радванці, про що газета «Неділя Закарпатські новини» вже розповідала. Наскільки, на Вашу думку, Ужгород вивчений з погляду археології? Тобто чи добре ми знаємо наше підземне місто?

– Стара частина Ужгорода, можна сказати, взагалі не вивчена. Щось нам відомо про Замкову гору і все. Нема такого, як, наприклад, у Львові, коли йде реставрація площі в історичному районі, то в першу чергу проводять археологічне дослідження. Середньовічна історія нашого краю – це взагалі біла пляма. З одного боку, усе зрозуміло, усе красиво написано в літературі, з іншого – коли починаєш зіставляти, то один начебто факт не сходиться, інший… Коли археологи УжНУ з 2007 року почали досліджувати замки і церкви, то виявили дуже багато відмінностей.

– Колись і наша епоха стане надбанням майбутніх археологів. Як думаєте, що знайдуть у наступні століття?

– Напевно, сучасне сміття. Зважаючи на кількість, а головне його склад, я би назвав наш час епохою поліетилену.

Світлини автора і В. Мойжеса

Тетяна ЛЕШКО,

газета «Неділя Закарпатські новини»,

ексклюзивно для zakarpatpost.net